Аз

Стара похмура осінь. У молодості вона вигравала жовто-зеленим листям та помірно-теплим промінням сонця, потім вітала усіх яскраво-червоними кленовими долоньками. А зараз — затягнула небесне обличчя хмарами, накрила шурхітливою ковдрою землю і іноді плаче дощем.

Попереду — довгі холодні вечори, коли і носа на вулицю вистромити не хочеш. А хочеш тільки загорнутися у вовняну ковдру і читати казки, запиваючи їх гарячим чаєм. Або дивитися старі комедії. Або палити свічки і мріяти про щось. А ще саме такими вечорами з'являється багато різних думок, зовсім химерних, бажаючих покинути область твоєї свідомості і оселитися на папері. Або, якщо ти досить продвинутий, на сторінках електронного щоденника. Цього, наприклад.

Пам'ятаю, як свої думки попереднього року зберігала у товстому зошиті. Мабуть, тоді була не така продвинута. Або мої пальці не достатньо швидко вистукували по клавіатурі.