sometales vs starodavnist

Сьогодні я вирішила, що об'єднаю два своїх блога — "Аз Бука Літери" та "Стародавні звичаї України" в один. А якщо точніше — то замітки, які велися в Стародавніх Звичаях, тепер будуть з'являтися у цій категорії, або у категоріях "Думки" і "Життя" даного блога.

На це є дві причини.

1. Блог  starodavnist мною ведеться час від часу, тобто не достатньо постійно і наполегливо для гарного тематичного блога.

2. Майже увесь час після його створення мені хотілося, щоб він був не таким офіційно-журналістським та енциклопедичним за змістом. Але якось формат попередніх заміток тягнув за собою формат для інших, і зробити з нього щось більш уособлене ніяк не виходило.

Таким чином я дочекалася теплих весняних днів, коли дедалі частіше хапаєшся за фотоапарат і йдеш блукати міськими вуличками. І не так вже і часто тими місцями, де чекають на занотування історичні пам'ятки, про які слід було б написати у тому блозі. Коли я зрозуміла, що тема двох чорних кицьок, що зустрілися біля старої школи з вибитими шибками, ніяк не пасує до starodavnist.blox.ua, я вирішила зробити цю категорію і полишити блог, куди інколи дописувала замітки про цікаві місця у Києві, на самоті. Сподіваюся, що ви мене зрозумієте 🙂

Мені потрібна нова категорія!

тут область хтмл, которую гиперконтекстят

Категорія під назвою «Діти», або «Дітям», або «Для дітей», або «Я й сама десь в глибині дитина, ото і пишу таке». Прослідкувала, що дуже часто публікую дитячі віршики, загадки, іноді оповідки якісь. Можливо, і не дарма, бо багато у нас на Блоксі молодих мам. Отож в першу чергу звертаюся до них — робити мені таку категорію, чи нехай буде, як є?

А сьогодні ще два віршика з мого дитинства від чудового поета Ігоря Шевчука:

Когда стихи не кончаются

Когда конфеты кончаются –
Очень все огорчаются.
И когда апельсины кончаются –
Тоже все огорчаются.

А когда уроки кончаются –
Редко кто огорчается:
Скорей во дворе встречаются,
В доспехи свои облачаются,
Друг на друге скакать обучаются,
На качелях во всю качаются…
В общем, много чего приключается,
Когда уроки кончаются.

Но конфеты и апельсины
От уроков тем отличаются,
Что уж если они кончаются,
То уж точно – совсем кончаются,
Неизвестно насколько кончаются…
Это ж можно вообще отчаяться!

А уроки от апельсинов
Именно тем отличаются,
Что никак до конца не кончаются –
Каждый день они снова случаются.
Даже лишние назначаются…
Вот ведь штука-то
в чем заключается.
Нехорошо получается!

Задача на асфальте

ДАНО:
«Летят по небу»
«кошки».
«Одна – пингвин»
«другая – слон».
«На них напали»
«две картошки»:
«одна – тюльпан»
«другая – клен».
«Но их разняли»
«две вороны»:
«одна – кулик»
«другая – грач…»

НАЙТИ:
С какого же балкона
Упал, рассыпавшись по ветру,
Смешав заданья и ответы,
Довольно странный сборник этот
«Арифметических» задач?

Еще найти:
КОМУ ЖЕ СБОРНИК
ВЕРНУТЬ ИЗ ЛУЖИ
ДОЛЖЕН ДВОРНИК?
 

Загадки :)

Колись я опублікувала закордонні дитячі загадки. Сьогодні пропоную повідгадувати з іще однієї підборки. У замітці — власне загадки, а відповіді… відповіді ви отримаєте у коментарях, після того, як дасте свої варіанти відповідей на ті загадки, що сподобаються.

Отже:

1. Де знаходяться міста без будинків, річки без води та ліси без дерев?

2. Який малюк народжується з вусами? (Це проста загадка, та нехай буде 🙂 )

3. Як перерахувати дні тижня, не називаючи їх поіменно?

4. Коли людина може мчати зі швидкістю автомобіля?

5. Що є тільки у слона і більше нема ні у якої тварини?

6.  Хто може пригнути вище будинка?

7. Як написати "мишоловка" 5 літерами? 

Мікрокіт. Абсурдопедія — ХІ

Черговий випуск з Абсурдопедії, присвячений котам 🙂
 
 
Ультрамікрофотографія мікрокота в процесі полювання, отримана скануючим електронним мікроскопом 

Карликова порода котів, виведена методами генної інженерії. Призначається, в основному, для вбудовування в процесори з метою захисту їх від багів. Вперше мікрокоти були виведені інженерами фірми Intel в кінці минулого століття. Як відомо, баги заводились в процесорах з самого початку їх промислового виробництва. Однак, зі збільшенням ступені інтеграції, полювання на баги ставало все більш заморочливою і дорогою справою. У 1994 році компанія випустила в продаж велику партію процесорів Pentium, заражених багами зі штамма FDIV, що обернулося значними збитками та нанесло серйозний удар престижу компанії. Цей інцидент змусив керівництво компанії активізувати дослідження по боротьбі з багами, і вже в кінці наступного року була випущена дослідна партія процесорів з вбудованим мікрокотом. Однією з основних проблем, крім мініатюризації, було забезпечення кота їжею після того, як усі процесорні баги будуть впольовані та з'їдені. Для її вирішення був укладений таємний договір з фірмою НегроСофт (див. примітку), за яким НегроСофт зобов'язувалася завжди залишати у своїх програмах призначених для платформи Intel, певну кількість багів, достатню для покорму мікрокотів. В даний час, у зв'язку з постійним зменшенням розмірів компонентів процесорів, ведуться роботи по виведенню нанокота. 

 
Примітка:
НегроСофт (англ. NegroSoft — дрібном'який, друга назва — Мій кросовок) — організація, що використовувалась Сітхами під час Холодної війни з джедаями. Виробляє програмні продукти, які допомагають ще живим скоріше вмерти, а вже мертвим — переміститися на більш глибокі шари присмерку. Очолювалася Білом Гейтсом, поки він не з'їхав від гріха подалі у Бобруйськ. 

Список темних справ: 

Серед потворних і не тільки, продуктів, що встигла виробити компанія: 

Сімейство операційних систем Negrosoft Windows 
Браузер Infernet Exploder (він же Infernet Exploit) 
Поштова програма Аутглюк (вона ж Аутпук) 
Комп'ютерна гра Негрософт Офіс
Замінник (частковий) комп'ютерної гри Негрософт Офіс — ВротПад
Око Сарумяна Вікно в загробний світ 
Web-сервер IIS (англ. Invariably Impotent Server — постійно непрацюючий сервер) 
Війна в Іраку 
Поломка Адронного Колайдера, бо він конкурував з НегроСофтом у спробах знищення світу.
 
 

Глямур

Ото йду іноді Хрещатиком і дивлюся на глямурних фіфочок. Мені кажуть: оце глямурно, те глямурно, а ти у своїй вологозахисній курточці, рюкзаком за плечима, джинсах та ЕССОвських чоботях не глямурна, то ж і не розумієш нормально, що воно таке взагалі — той глямур 🙂
Якось дістало мене все це, та ще й в одному блозі прочитала — що якщо ви дізнаєтеся про походження цього слова, то дуже здивуєтеся. І пішла сьогодні Абетка дивитися походження цього слова. Багато чого цікавого надибала, тож вирішила поділитися з іншими.
Спочатку давайте визначимо, що зараз мається на увазі при означенні того чи іншого явища словом "гламур":
 
Гламур — (від англ. Glamour, [ 'glæmə], власне «шарм», «чарівність») — збірне означення розкішного стилю життя, все, що зазвичай зображується на обкладинках дорогих модних журналів; близькість до загальноприйнятих стандартів розкоші, шику, зовнішнього блиску. В якості синоніма слова гламур до модних журналів часто використовується жаргонний термін глянець.
 
В принципі, досить очікувано. Так воно і є. Але якщо заглибитися у історію слова, стає дуже і дуже цікаво:
 
Англійське слово Glamour виникло в середні століття як варіант слова !!grammar!! «граматика», «книга», запозичено з фр. grammaire (а розвиток значень слова взагалі такий: граматика → складна книга → книга заклять → чаклунство, закляття → чари, чарівність; стосується також фр. grimoire, рос. грімуар «книга заклинань», того ж походження). У Оксфордському університеті до сих існує посада професор of glamour (граматики). 

Перші фіксації слова «гламур» (вимовляють за французьським зразком, хоча в сучасному вигляді і значенні слово формувалося в англійській мові) в російській мові відзначені в 1990-ті роки, однак широко розповсюдженим воно стало в 2000-ні.
 
Отож, дорогі мої. Якщо ви гарно розумієтеся на граматиці, читаєте при цьому складні книжки, а особливо езотеричні, вас можна назвати стовідсотково гламурними людьми. А знаєте, хто найгламурніший хлопець нашої планети? Звісно ж Гаррі Поттер! 

Дорога провалилася

Сьогодні до роботи добиралася на півгодини довше, аніж зазвичай. Сіла у маршрутівку, проїхала у жахливій пробці 2 зупинки, а після цього усіх пасажирів висадили.

"Куди їхати, як їхати?!" — волав водій. — "Попереду дорога провалилася!"

Люди навіть сперечатися не стали. Бо ніхто не міг зрозуміти: як же ж так вона провалилася? Чималий гурт пасажирів пройшов новостворений вокзал "Караваєві Дачі" (так-так, цю провалену дорогу ще минулого літа тільки добудовували, тобто вона ще зовсім нова). Головне приміщення цього вокзалу розташоване на мості і попід самим мостом була можливість помилуватися перегородженою трасою (тільки у сторону метро, у протилежну сторону усі їхали), міліцейськими та ремонтними автівками і величезною глибокою ямою на все дорожнє полотно, повною каламутної води.

Як я шкодувала у цей момент, що не маю звички усюди тягати за собою фотоапарат! Було таке враження, що посеред дороги щось просто підірвалося — справжня воронка. Спробувала розшукати щось у інеті з цього приводу, але якось не вдалося. Чи розшукувач з мене поганий, чи проваленою дорогою слід вважати оцю новину:

http://ua.korrespondent.net/ukraine/769513

АЛЕ! Окрім як в ямі на трасі, води ніде не було. Чи саме під трасою проходив водопровод і вибухнув?? 0_о Якщо хтось щось про це знає, розкажіть, будь-ласка. 

 

«Татко» ЛСД

ЛСД скорочено, а повністю — діетиламід d-лізергінової кислоти. Хімічна формула: C20H25N3O Було винайдено у далекому 1938 році хіміком Альфредом Хофманом. Ось до речі, фото цього дідуся:
 
 
Колись у дитинстві я прочитала страшну історію, після якої тижні зо два не їла хліб. У тій історії йшлося про якесь невелике містечко, що дуже бідувало під час другої світової. Так от, там був справжній голод, а ще й жито уразив небезпечний грибок. Їсти було нічого, тож влада вирішила наплювати на той грибок (споринню чи споринь'єю зветься) і пустила то жито на хліб. Люди хлібцю поїли і почали марити. Основним маренням виявилялося чомусь дивне почуття, що у тебе ростуть справжні крила. І багацько народу повикидалося з вікон тоді, або повилазило на стріхи і з них покидалося. Інші бачили навколо себе суцільних ворогів, яких необхідно вбити чи хоча б покалічити. За добу вмерло майже все з'їхавше з глузду містечко. Моїй мамі після тієї історії було дуже складно мене переконати, що зараз за цим грибком ведуть щільний нагляд санітарні служби і у хлібі його виявитися просто не може.
 
Так от, до чого я? А до того, що ЛСД виробляють з лизергінової кислоти, що видобувається саме з цієї споринні. Ця наркотична речовина чутлива до впливу кисню, ультрафіолетового світла і хлору (якщо мова йде про розчин), але в темряві, при малій вологості та низькій температурі може зберігатися протягом багатьох років. У чистому вигляді ЛСД не має кольору, запаху і злегка гіркуватий на смак (чесно, сама не куштувала).
 
Ходить багато чуток щодо мети створення цього препарату. Найімовірніше, що Альберт Хофман розроблював хімічну зброю на замовлення влади, але, як то часто буває — з готовою речовиною потрапив пальцем у небо. Деякий час передбачалося, що вивчення нового препарату дозволить зрозуміти природу шизофренії, хоча велика кількість вчених не вірила в те, що психоделічний і шизофренічний психози — ідентичні. Незважаючи на деякі загальні риси, гіпотеза про єдину природу шизофренії і дії ЛСД була спростована. Але на початку 1950-х всі значні психіатричні установи світу проводили експерименти на людях і тваринах. А швейцарська компанія Sandoz навіть випустила лікарський препарат Делізід, діючою речовиною якого був LSD-25.
 
У 1960-ті активно велися дослідження ЛСД.  Було розголошено випадки експериментів, проведених ЦРУ (США) для вивчення ефектів ЛСД на людей, ймовірно, в рамках пошуку ефективної речовини для використання в цілях державної безпеки. Вплив ЛСД також досліджувався ланкою вчених в університетах США та інших країн. Найбільшу популярність, ймовірно, отримали дослідження Станіслава Грофа і Тімоті Лірі. Останній вів активну пропаганду даної психотропної речовини, так як вважав, що корисний ефект від нього перевищує можливі побічні. Крім того, він давав ЛСД деяким студентам, не попереджаючи їх про його найменування, як часто практикувалося у той період при дослідженні психоделіків. Згодом Тімоті Лірі активно переслідувала влада, в тому числі завдяки його агресивній позиції щодо користі «розширення свідомості» для людини. 
 
ЛСД викликає тимчасову, але при цьому надзвичайно серйозну зміну у психіці, людина під впливом препарату може не повністю віддавати собі звіт в подіях, що відбуваються. Це може викликати аварії і травматизм, у зв'язку з чим до повного припинення всіх ефектів ЛСД вкрай небезпечні управління транспортом або будь-які подібні дії, пов'язані з прийняттям критичних рішень. Змішування ЛСД з іншими психоактивними речовинами і ліками може призводити до ще більш тяжких наслідків. У той же час, немає точних даних про можливості продицування шизофренії чи іншого постійного розладу психіки. Більш того, вченими-дослідниками навіть передбачається можливість використання ЛСД в лікуванні, наприклад, дитячої шизофренії.

ЛСД, як і будь-яка психоделічна речовина, може проявити латентні психічні захворювання. ЛСД однозначно не слід вживати емоційно нестійким людям, оскільки зміна емоцій під його дією може відбуватися дуже швидко і неконтрольовано: дія будь-якої думки, як позитивної, так і негативної, багаторазово посилюється і здатна ввести суб'єкта в неймовірне і абсолютно ні з чим не порівнянне за своєю інтенсивністю емоційне переживання, близьке до катарсису (саме цей ефект ЛСД під контролем лікаря використовувався в середині XX століття при т. н. «психоделічній терапії»). 

Близько 20-30% вживавших ЛСД зазнавали періоди спонтанного повернення суб'єктивних симптомів (так званий «флешбек», від англ. Flashback), іноді через тижні, місяці або роки після прийому. Поширена раніше думка про те, що флешбеки викликаються накопиченням ЛСД в тканинах, за сучасними даними, є помилковою — ЛСД повністю виводиться з організму протягом кількох днів. Вважається, що причина флешбеків може бути в можливості психіки людини згадувати і переживати заново сверхінтенсивні емоційні стани та стреси (як негативні, так і позитивні) через якийсь час після їх виникнення при певних умовах, а, оскільки ЛСД-тріп є надзвичайно сильним переживанням, потенційно людина може згадати і заново пережити його деталі через дуже великий проміжок часу. Можливим каталізатором флешбека може стати прослуховування музики, що раніше слухалася під час «ЛСД-тріпу», перегляд малюнків, схожих на візуальні образи, що виникали в тріпі за закритими очима, читання описів подібних переживань і т. п. 
 
Якщо підбивати якісь висновки, я можу сказати, що краще такими речами не гратися. "Високих"  станів свідомості кожна людина може досягти своїми силами, без допомоги будь-яких психоделіків, і, що значно краще, без побочних ефектів. А їх нараховується достатня кількість:
 
1. Розшатування психіки.
2. Психологічна залежність.
3. Для молодих — відбиток від прийому психоделічних препаратів може залишитися на майбутніх дітях.
4. Невідомий результат прийому (під час тріпу можливо померти від серцевого нападу, якщо примариться щось страшне, існує велика можливість завдати шкоди собі або іншим).
5. Для амбітних людей слід уявити собі неочікуваний флешбек на робочому місці, щоб зникли усі думки з цього приводу))

Кіт Шредінгера. Абсурдопедія — Х

Давно хотіла опублікувати замітку про цього кота. Читати тим, хто знайомий зі словами та словосполученнями: "Шредінгер", "Фізичний парадокс", "квант", "кварк" та "тунельний ефект" 🙂

Кіт Шредінгера — назва фізичного парадоксу, при якому з закритої коробки можна отримати одночасно живого та мертвого кота (або двох по-різному мертвих котів, якщо ніхто не подбає про їжу для тварин).

У вихідній моделі Шредінгера малася на увазі можливість наявності тільки двох квантових станів. Однак спроби провести цей експеримент виявили деякі недоліки теоретичної моделі, які викликали результати, відмінні від пророкувань теорії: 

1. У кота в даній системі виявилося більше двох квантових станів. Третій (причому з досить високою ймовірністю) був збудженим, внаслідок чого по відкриванні газенва експериментальної камери надлишок енергії кота був перетворений в кінетичну форму і негайно переданий найближчим експериментаторам (пружне і непружне розсіювання в кілька стадій, з великими перетинаннями); при цьому з-за недотримання техніки безпеки деякі експериментатори отримали механічні та моральні ушкодження різної ступені тяжкості.
 
2. Завдяки недолікам експериментальної техніки, заходи, що дозволяють вважати експериментальну камеру закритою системою, виконувалися погано. Оскільки в експерименті коту допомогли виявити квантові властивості — не варто дивуватися, що з ненульовою ймовірністю взагалі не вдалося виявити кота в заданому обмеженому обсязі.

Також з'ясувалося, що кіт здатен робити свої висновки з цього експерименту і згодом застосовувати їх на практиці самостійно (тобто поза експериментальною камерою). У цьому випадку кіт веде себе як квантова частка, набуваючи властивості проникати в закриті приміщення (тунельний ефект), розпадатися на кварки і спонтанно змінювати розмір та забарвлення (квантові осцілляціі). Саме так вчені пояснюють спорадичні появи котів в щільно закритих шафах і туалетах. 

За припущеннями деяких експертів, сенсаційно популярний Чешірскій Кіт був одним з небагатьох котів Шредінгера, що не приховуючи застосовував свої здібності. У такому разі помічений «ефект залишеної посмішки» може бути наслідком зниження ймовірності оптичної взаємодії в процесі переходу або метастабільним «відбитком», що з'являється при переході кота в «довгохвильову» (або «тунелюючу») форму.

Можливо, цей кіт розвинув свої здібності не при навчанні іншими котами, а безпосередньо в ході відповідного експерименту. Тривале перебування в суспільстві фахівців з квантової фізики, безсумнівно, мало б змогу пояснити його гарну освіту і схильність до софізмів. 

Для багатьох є сюрпризом, що кіт Шредінгера насправді був кішкою: «Die Psi-Funktion des ganzen Systems würde das so zum Ausdruck bringen, daß in ihr die lebende und die tote Katze (svv) zu gleichen Teilen gemischt oder verschmiert sind». (Erwin Schrödinger, Naturwissenschaften, 48, 807; 49, 823; 50, 844, November 1935) 

Існує спрощена версія експеримента — кіт в мішку.